повідомляти
ПОВІДОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОВІДО́МИТИ, млю, миш; мн. повідо́млять; док., кого, кому і без дод.
Доводити до чийого-небудь відома; сповіщати.
Зробіть у книгарні наказ щоб вони вислали .. всі належні мені примірники, рівночасно повідомляючи мене, що й коли вислане (М. Коцюбинський);
На порозі з'являється мати. Вона повідомляє, як радісну таємницю, що прийшла кравчиха (О. Донченко);
Моє діло .. повідомити його точно про справи для нього цікаві (Леся Українка);
Задихаючись й зупиняючися, розказала [Катерина] все, що чула зараз вдома. І просила бігти, .. аби повідомити, аби випередити біду (Г. Хоткевич);
А ще повідомив Вижлінський, що завтра оголосять нові податки селу (В. Гжицький);
// Доповідати, робити донесення про що-небудь.
Наполеон наказав ад'ютантові негайно повернутись до маршала Мюрата і щогодини повідомляти про хід операції (П. Кочура);
– Генерал наказав повідомити, що в Севастополі оголошено великий збір (В. Кучер);
// Розповідати про що-небудь.
Приміряючи свої чоботи, Кармазин спокійно повідомляв Сагайді, що одержав оце трохи поповнення, молодих, необстріляних (О. Гончар);
Янкель на відповідь зробив знак обома руками, немов бажаючи повідомити якусь таємницю (О. Довженко);
// Казати що-небудь.
Саїд Алі спинився й, помовчавши, зниженим голосом, повідомив: – Упав до того, що й координати цієї Суламіф вивчив (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)