пов'язка
ПОВ'Я́ЗКА, и, ж.
1. Вузький шматок тканини, яким обв'язують що-небудь (голову, руку і т. ін.).
Пані Люба недужа лежить з пов'язкою на голові в ліжку (С. Васильченко);
Жінки клопочуться з ізоляційним матеріалом, з отією самою синтетичною скловатою, захищаючись від її гострої пилюки марлевими пов'язками (О. Гончар);
// Смужка тканини на рукаві як знак чого-небудь.
До нас під'їхав на коні офіцер військової академії з червоною пов'язкою на рукаві (П. Панч);
// Шматок тканини, бинта і т. ін., що підтримує хвору частину тіла в потрібному положенні або закріплює на ній перев'язний матеріал.
Остапові зсунулась пов'язка з рани, і .. йому ніяк не вдавалось зав'язати її (М. Коцюбинський);
Рука висіла у нього на пов'язці (Н. Рибак).
2. Старовинний жіночий головний убір.
Темне волосся, зачесане на проділ, прикривала шовкова біла пов'язка, кінці якої спускалися на груди (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)