пов'ялий
ПОВ'Я́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до пов'я́нути.
Розгортала [Федорка] шорстке листя огудини, пов'ялої од спеки, а огірки в пелену кидала... (А. Головко).
2. у знач. прикм. Який втратив свіжість, соковитість; в'ялий.
От вітер буйний повійнув, З дерев пов'яле листя здув (С. Руданський).
3. у знач. прикм., перен. Який схуд, виснажився, втратив привабливість; змарнілий.
Ота пишна красуня .. з погордливим усміхом на коралових устах, з буйними кучерями над мармуровим чолом і ся пов'яла, зжурена жінка – одна й та сама особа (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)