поганець

ПОГА́НЕЦЬ, нця, ч.

1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.).

Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п'ятий каганець – такий Грицько поганець! (прислів'я);

Вона так багато наслухалася .. історій про .. газетярів, про їх цинізм, нічні пиятики, галабурди і т. ін., що дрож пробігла їй на думку – статися жінкою такого поганця (І. Франко);

– А тобі ріже око, що я чужу людину в хату прийняв? А з ким мені жити, коли в мене син – поганець? (Григорій Тютюнник);

// Загарбник, кривдник, поневолювач.

Хотіли поганці віднять у нас хату – та ми тую жадність одсікли рукату (П. Тичина);

// Уживається як лайливе слово.

– Так от як ви!.. Мошенники! Поганці! – Лютує Лев (Л. Глібов);

– Утікати, поганцю? Ні, тепер уже, пане, запізно! (Л. Забашта).

2. заст. Те саме, що пога́ни́н 1.

– Я хочу, щоб ти віддав її за мене... Я знаю, твій закон не дозволяє віддати за поганця, але я прийму вашу віру (Олесь Досвітній).

Значення в інших словниках

1. поганець — пога́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поганець — Мерзотник, МЕРЗОТА; Р. поганин; З. П. кривдник, супостат; ЛАЙ. негідник, падлюка, ПАСКУДА.  Словник синонімів Караванського
3. поганець — -нця, ч. 1》 розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). || Загарбник, кривдник, поневолювач. || Уживається як лайливе слово. 2》 заст. Те саме, що поганин 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поганець — Пога́нець, -нця; -га́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поганець — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
6. поганець — ПОГА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець — такий Грицько поганець! (Укр.. присл.., 1955, 131); Вона так багато наслухалася..  Словник української мови в 11 томах
7. поганець — Поганець, -нця м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.  Словник української мови Грінченка