поганець

Мерзотник, МЕРЗОТА; Р. поганин; З. П. кривдник, супостат; ЛАЙ. негідник, падлюка, ПАСКУДА.

Значення в інших словниках

1. поганець — пога́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поганець — -нця, ч. 1》 розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). || Загарбник, кривдник, поневолювач. || Уживається як лайливе слово. 2》 заст. Те саме, що поганин 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поганець — Пога́нець, -нця; -га́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поганець — ПОГА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п'ятий каганець – такий Грицько поганець! (прислів'я); Вона так багато наслухалася .. історій про ..  Словник української мови у 20 томах
5. поганець — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.  Словник синонімів української мови
6. поганець — ПОГА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. розм. Той, хто викликає огиду, відразу (виглядом, поведінкою, вчинками і т. ін.). Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець — такий Грицько поганець! (Укр.. присл.., 1955, 131); Вона так багато наслухалася..  Словник української мови в 11 томах
7. поганець — Поганець, -нця м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.  Словник української мови Грінченка