поганенький

Ненайкращий, СЯКИИ-ТАКИЙ, благенький, с. злиденний, нужденний; (хто) незугарний, миршавий, непоказний; п! МІЗЕРНИЙ, УБОГИЙ, ПОГАНИЙ.

Значення в інших словниках

1. поганенький — погане́нький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поганенький — див. гидкий; поганий  Словник синонімів Вусика
3. поганенький — -а, -е, розм. Досить поганий; негарний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поганенький — ПОГАНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Досить поганий; негарний. Живе [Кривинюк], як видко по всьому, досить стіснено [важко], хата в нього дуже поганенька (Леся Українка); – А виправка у вас поганенька, – зауважив штабс-капітан (С.  Словник української мови у 20 томах
5. поганенький — ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. поганенький — ПОГАНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Досить поганий; негарний. Живе [Кривинюк], як видко по всьому, досить стіснено [важко], хата в нього дуже поганенька (Л. Укр., V, 1956, 383); — А виправка у вас поганенька, — зауважив штабс-капітан (Добр., Ол.  Словник української мови в 11 томах
7. поганенький — Поганий, -а, -е 1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Рудч. Ск. І. 108. Велів поганій буть погоді. Котл. Ен. Деревце почало казать, яке йому життя погане. Гліб. 2) Некрасивый.  Словник української мови Грінченка