поганити
ПОГА́НИТИ¹, ню, ниш, недок., що, розм.
1. Забруднювати щось чим-небудь.
Чортзна-що – щоб і посудини не поганило (Номис).
2. перен. Робити поганим, неприємним, псувати кого-, що-небудь. -.
І нащо воно?.. Їх [жаб] же ніхто не їсть; тілько світ поганять (Панас Мирний);
Так, все життя він .. буде обстоювати те, у що вірить. Змітатиме з дороги все брехливе, шкурне, усе, що поганить людей (І. Муратов).
3. перен. Неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь.
А вона свариться: – А йди ж ти, – каже, – гугнавий [гугнявий]! Не погань мені хати такими словами! (Л. Мартович).
◇ (1) Рук (ру́ки) не пога́нити об кого – що. – не зачіпати когось, не встрявати у неприємну історію.
– Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (М. Стельмах);
(2) Рук (ру́ки) не пога́нь – не встрявай у невигідну або ганебну справу, в неприємну історію.
– Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (М. Стельмах).
ПОГА́НИТИ², ню, ниш, док., що.
Ганити якийсь час.
Жінки поганили одна одну та й розійшлися (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)