поганка

ПОГА́НКА, и, ж.

1. розм. Жін. до пога́нець 1.

– Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Панас Мирний).

2. заст. Жін. до пога́ни́н 1.

[Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета? Зробить кумир з поганки, ледащиці – се ж гірший гріх! (Леся Українка).

3. Негарна, некрасива дівчина або жінка.

– Дивно мені тілько, – де така поганка набігала [дитину]? (Панас Мирний).

4. Народна назва неїстівних шапинкових грибів.

Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів. До недавнього часу він думав, що ці гриби – поганки (М. Стельмах).

5. розм. Те саме, що лихома́нка 1.

Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Яновський).

6. розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення.

[Шевцов:] Та де ж це вона, поганка, хустка ця, поділася? (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. поганка — пога́нка 1 іменник жіночого роду, істота про жінку пога́нка 2 іменник жіночого роду гриб  Орфографічний словник української мови
2. поганка — -и, ж. 1》 розм. Жін. до поганець 1). 2》 заст. Жін. до поганин 1). 3》 Негарна, некрасива дівчина або жінка. 4》 Народна назва неїстівних шапинкових грибів. Бліда поганка — отруйний гриб. 5》 розм. Те саме, що лихоманка 1). 6》 розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поганка — ПОГА́НКА, и, ж. 1. розм. Жін. до пога́нець 1. — Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Мирний, III, 1954, 167). 2. заст. Жін. до пога́ни́н 1. [Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета?...  Словник української мови в 11 томах
4. поганка — Поганка, -ки ж. 1) Мерзавка. Я б її сяку таку поганку через поліцію додому добула. Мир. Пов. II. 95. Ой не бий, милий, да через ту поганку. Чуб. V. 618. 2) Некрасивая. Мнж. 47. 3) Плохая вещь. Латку поганку скинь під лавку. Мет. 209. 4) Язычница.  Словник української мови Грінченка