поганка
ПОГА́НКА, и, ж.
1. розм. Жін. до пога́нець 1.
— Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Мирний, III, 1954, 167).
2. заст. Жін. до пога́ни́н 1.
[Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета? Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! (Л. Укр., III, 1952, 75).
3. Негарна, некрасива дівчина або жінка.
— Дивно мені тілько, — де така поганка набігала [дитину]? (Мирний, І, 1954, 68).
4. Народна назва неїстівних шапинкових грибів.
Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів. До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки (Стельмах, II, 1962, 144).
∆ Бліда́ пога́нка (Amanita phalloides) — отруйний гриб.
— Я сьогодні вранці знайшов блідих поганок — небезпечний гриб (Донч., IV, 1957, 113).
5. розм. Те саме, що лихома́нка 1.
Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Янов., II, 1954, 10).
6. розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення.
[Шевцов:] Та де ж це вона, поганка, хустка ця, поділася? (Гр., II, 1963, 502).
Словник української мови (СУМ-11)