поглузувати

ПОГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Док. до глузува́ти.

Писар вже прохолов од своєї злості і тепер задумав поглузувати з о. Артемія (І. Нечуй-Левицький);

Він хоче посміятися над собою, поглузувати з .. походеньок довкола чужої оселі, але замість сміху з грудей виривається зітхання (М. Стельмах);

– Гігієна! – хотів поглузувати Завадка, але Леон, засліплений досягненнями свого господарства, не вловив іронічного тону свого гостя (Ірина Вільде).

2. Глузувати якийсь час.

А що ж на вас [дітей] вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Т. Шевченко);

[Писар:] Підеш до учителів, вони з тебе поглузують трохи – тямиш? (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. поглузувати — поглузува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поглузувати — -ую, -уєш, док. 1》 Док. до глузувати. 2》 Глузувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поглузувати — Поглузува́ти, -зу́ю, -зу́єш з кого, чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поглузувати — ПОГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Док. до глузува́ти. Писар вже прохолов од своєї злості і тепер задумав поглузувати з о. Артемія (Н.-Лев., IV, 1956, 189); Він хоче посміятися над собою, поглузувати з..  Словник української мови в 11 томах