поглядати
ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися.
Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко);
Дехто сів, а багато ще й стояло, жадібно поглядаючи на казан, над яким вставала пахуча пара (С. Скляренко);
* Образно. Сонце, що недавно так ласкаво поглядало на світ, закрили густі олов'яні хмари (В. Гжицький);
// Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь.
– Поглядайте, поглядайте за ним, – стишує [отець Миколай] голос. – Маленьких книжок він людям не дає? (М. Стельмах).
2. Те саме, що диви́тися 1.
Зажурився він [горобчик], поглядає сумно по полю (Леся Українка);
// перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином.
Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома (І. Франко);
Інакше став [Павлуша] відтоді поглядати й на Милу: коли з гімназистами бачив її, ревнував дуже (А. Головко);
// перен. Бути готовим зробити що-небудь.
– Відчувається, що ти обома руками вхопився за залізо, не поглядаєш, як би швидше шмигнути за нашу заводську браму (І. Цюпа).
◇ Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <�Погляда́ти криви́м о́ком > див. диви́тися;
Диви́тися (погляда́ти) зве́рхньо (зви́сока, згори́ вниз і т. ін.) див. диви́тися;
(1) Погляда́ти криви́м о́ком (д) див. диви́тися;
(2) Погляда́ти ско́са (зи́зом, скри́ва і т. ін.) на кого – що – ставитися недоброзичливо або з підозрою до кого-небудь, виявляти своє незадоволення кимось.
– Старий Навроцький – людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (І. Нечуй-Левицький);
Гаряча пора на полі давно перейшла, і хазяїн скоса поглядав на своїх наймитів, ніби шукаючи нагоди потурити з двору (І. Муратов);
– Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (О. Ільченко);
Ой піду до брата... Брат мене приймає, А братова жінка Скрива поглядає (з народної пісні);
(3) Ско́са погляда́ти на кого – що – ставитися до кого-небудь недоброзичливо або з підозрою, виявляти своє незадоволення кимсь, чимсь.
– Старий Навроцький людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (І. Нечуй-Левицький);
Він не помічав, що своєю поведінкою .. декому навіть подає привід поглядати на себе скоса (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)