поглядати
ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися.
Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Шевченко);
Дехто сів, а багато ще й стояло, жадібно поглядаючи на казан, над яким вставала пахуча пара (С. Скляренко);
* Образно. Сонце, що недавно так ласкаво поглядало на світ, закрили густі олов'яні хмари (В. Гжицький);
// Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь.
– Поглядайте, поглядайте за ним, – стишує [отець Миколай] голос. – Маленьких книжок він людям не дає? (М. Стельмах).
2. Те саме, що диви́тися 1.
Зажурився він [горобчик], поглядає сумно по полю (Леся Українка);
// перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином.
Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома (І. Франко);
Інакше став [Павлуша] відтоді поглядати й на Милу: коли з гімназистами бачив її, ревнував дуже (А. Головко);
// перен. Бути готовим зробити що-небудь.
– Відчувається, що ти обома руками вхопився за залізо, не поглядаєш, як би швидше шмигнути за нашу заводську браму (І. Цюпа).
◇ Диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) <�Погляда́ти криви́м о́ком > див. диви́тися;
Диви́тися (погляда́ти) зве́рхньо (зви́сока, згори́ вниз і т. ін.) див. диви́тися;
(1) Погляда́ти криви́м о́ком (д) див. диви́тися;
(2) Погляда́ти ско́са (зи́зом, скри́ва і т. ін.) на кого – що – ставитися недоброзичливо або з підозрою до кого-небудь, виявляти своє незадоволення кимось.
– Старий Навроцький – людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (І. Нечуй-Левицький);
Гаряча пора на полі давно перейшла, і хазяїн скоса поглядав на своїх наймитів, ніби шукаючи нагоди потурити з двору (І. Муратов);
– Не до смаку це припало Мамаєві. Бачу, зизом поглядає на самого князя (О. Ільченко);
Ой піду до брата... Брат мене приймає, А братова жінка Скрива поглядає (з народної пісні);
(3) Ско́са погляда́ти на кого – що – ставитися до кого-небудь недоброзичливо або з підозрою, виявляти своє незадоволення кимсь, чимсь.
– Старий Навроцький людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (І. Нечуй-Левицький);
Він не помічав, що своєю поведінкою .. декому навіть подає привід поглядати на себе скоса (С. Голованівський).
Значення в інших словниках
- поглядати — (час від часу дивитися кудись) позирати, (бистрим поглядом) зиркати, глипати, (кокетливо) стріляти, (сердито) блимати, блискати. Словник синонімів Полюги
- поглядати — погляда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поглядати — Позирати, зиркати, стріляти <�очима, оком>, р. подивлятися, (сердито) блискати <�очима>; (за ким) наглядати, стежити. Словник синонімів Караванського
- поглядати — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
- поглядати — -аю, -аєш, недок. 1》 Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. || Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь. 2》 Те саме, що дивитися 1). || перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поглядати — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
- поглядати — ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- поглядати — ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- поглядати — Погляда́ти, -да́ю, -єш гл. Посматривать, поглядывать, взглядывать. Не поглядай, серце, на других. Мет. 54. Словник української мови Грінченка