поглядати
ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися.
Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч., І, 1963, 252);
Дехто сів, а багато ще й стояло, жадібно поглядаючи на казан, над яким вставала пахуча пара (Скл., Святослав, 1959, 23);
*Образно. Сонце, що недавно так ласкаво поглядало на світ, закрили густі олов’яні хмари (Гжицький, Вел. надії, 1963, 332);
// Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь.
— Поглядайте, поглядайте за ним, — стишує [отець Миколай] голос. — Маленьких книжок він людям не дає? (Стельмах, І, 1962, 267).
2. Те саме, що диви́тися 1.
Зажурився він [горобчик], поглядає сумно по полю (Л. Укр., III, 1952, 482);
// перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином.
Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома (Фр., II, 1950, 292);
Інакше став [Павлуша] відтоді поглядати й на Милу: коли з гімназистами бачив її, ревнував дуже (Головко, II, 1957, 279);
// перен. Бути готовим зробити що-небудь.
— Відчувається, що ти обома руками вхопився за залізо, не поглядаєш, як би швидше шмигнути за нашу заводську браму (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 273).
◊ Ба́сом погляда́ти див. бас;
Криви́м о́ком погляда́ти див. криви́й;
Погляда́ти згори́ [вниз] (зви́со́ка) — те саме, що Диви́тися згори́ [вниз] ( див. згори́).
Джамбул! Він ще застав аж ті.. дні далекі, коли аристократи-письменники згори вниз гордо поглядали на різночинців і семінаристів, — а про письменників із народу — просто уже й говорити не доводиться! (Тич., III, 1957, 66);
— Бачу й тебе, горда паніматко: чи так поглядатимеш звисока і тоді на нашого брата, як твій гетьман.. проспить молоду (П. Куліш, Вибр., 1969, 101);
Погляда́ти зи́зом див. зиз;
Ско́са погляда́ти на кого — що — ставитися до кого-небудь недоброзичливо або з підозрою, виявляти своє незадоволення кимсь, чимсь.
— Старий Навроцький людина проста, чесна, він одразу полюбив мене, а мачуха й досі скоса поглядає на мене (Н.-Лев., V, 1966, 135);
Він не помічав, що своєю поведінкою.. декому навіть подає привід поглядати на себе скоса (Голов., Тополя.., 1965, 141).
Значення в інших словниках
- поглядати — (час від часу дивитися кудись) позирати, (бистрим поглядом) зиркати, глипати, (кокетливо) стріляти, (сердито) блимати, блискати. Словник синонімів Полюги
- поглядати — погляда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поглядати — Позирати, зиркати, стріляти <�очима, оком>, р. подивлятися, (сердито) блискати <�очима>; (за ким) наглядати, стежити. Словник синонімів Караванського
- поглядати — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
- поглядати — -аю, -аєш, недок. 1》 Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. || Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь. 2》 Те саме, що дивитися 1). || перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поглядати — ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Словник української мови у 20 томах
- поглядати — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
- поглядати — ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- поглядати — Погляда́ти, -да́ю, -єш гл. Посматривать, поглядывать, взглядывать. Не поглядай, серце, на других. Мет. 54. Словник української мови Грінченка