поглядати

ДИВИ́ТИСЯ перев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИ розм., ЗИ́РИТИ розм., ГЛИ́ПАТИ розм., НАВО́ДИТИ О́КОМ розм., НАСТАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ЗРІ́ТИ заст., СПОЗИРА́ТИ заст.; СПОСТЕРІГА́ТИ кого, що, ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ), ЗОРИ́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм., НАГЛЯДА́ТИ розм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯ розм., ЗИ́РКАТИ розм., ПОЗИРА́ТИ розм., ПОГЛИ́ПУВАТИ розм., ЗГЛЯДА́ТИ (ЗОГЛЯДА́ТИ) діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів'я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері — коли ж з'явиться його наречена (О. Бердник); Блимав (Михайлик), ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім'я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною — й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла (Лизя) люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). — Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поглядати — (час від часу дивитися кудись) позирати, (бистрим поглядом) зиркати, глипати, (кокетливо) стріляти, (сердито) блимати, блискати. Словник синонімів Полюги
  2. поглядати — погляда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поглядати — Позирати, зиркати, стріляти <�очима, оком>, р. подивлятися, (сердито) блискати <�очима>; (за ким) наглядати, стежити. Словник синонімів Караванського
  4. поглядати — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
  5. поглядати — -аю, -аєш, недок. 1》 Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. || Наглядати, стежити час від часу за ким-, чим-небудь. 2》 Те саме, що дивитися 1). || перен. Ставитися яким-небудь чином до когось або чогось, сприймати якимсь чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. поглядати — ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. поглядати — диви́тися ко́со (кри́во, бо́ком) на кого—що і без додатка. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь, недовіру, відразу у ставленні до когось, чогось. Фразеологічний словник української мови
  8. поглядати — ПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Дивитися час від часу на кого-, що-небудь, кудись; подивлятися. Отак вона вишивала, У віконце поглядала, Чи не ревуть круторогі, Чи не йде чумак з дороги (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. поглядати — Погляда́ти, -да́ю, -єш гл. Посматривать, поглядывать, взглядывать. Не поглядай, серце, на других. Мет. 54. Словник української мови Грінченка