погода
ПОГО́ДА, и, ж.
Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час.
Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді... (І. Котляревський);
Погода була по-серпневому тиха й сонячна (З. Тулуб);
* Образно. – Газета, моє серце, – найтонший барометр, що визначає політичну погоду (Я. Качура);
* У порівн. Життя, кажуть, зжити – не поле перейти. Життя – що погода (Панас Мирний);
// Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.).
В сльоту чи погоду маленькою лажу було за гусьми на пашу, діти бавлю (І. Франко);
Знову розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це піднялося таке, що й світу не видно (В. Речмедін);
// діал. Негода, сльота.
Погода у вікно б'є, – зачиніть (Сл. Б. Грінченка).
(1) Літна́ пого́да – погода, сприятлива для польоту літака, дирижабля тощо.
На сигнальній щоглі висіла велика куля – знак літної погоди (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)