погода
ПОГО́ДА, и, ж.
Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час.
Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді... (І. Котляревський);
Погода була по-серпневому тиха й сонячна (З. Тулуб);
* Образно. – Газета, моє серце, – найтонший барометр, що визначає політичну погоду (Я. Качура);
* У порівн. Життя, кажуть, зжити – не поле перейти. Життя – що погода (Панас Мирний);
// Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.).
В сльоту чи погоду маленькою лажу було за гусьми на пашу, діти бавлю (І. Франко);
Знову розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це піднялося таке, що й світу не видно (В. Речмедін);
// діал. Негода, сльота.
Погода у вікно б'є, – зачиніть (Сл. Б. Грінченка).
(1) Літна́ пого́да – погода, сприятлива для польоту літака, дирижабля тощо.
На сигнальній щоглі висіла велика куля – знак літної погоди (О. Ільченко).
Значення в інших словниках
- погода — пого́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- погода — 1. Стан атмосфери в даному місці, в певний час, а також переносно: гарна погода, дощова погода, сонячна погода, тиха погода, зведення погоди, прогноз погоди, зміна політичної погоди. 2. Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру тощо). Літературне слововживання
- погода — (сприятлива) поліття; (кепська) НЕГОДА; п! ГОДИНА. Словник синонімів Караванського
- погода — -и, ж. 1》 Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час. || Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру і т. ін.). || діал. Негода, сльота. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погода — (добра) поліття, політок, погожий час Словник чужослів Павло Штепа
- погода — погода: ♦ погода — спідни́цю на голову ірон. про сильний дощ, зливу (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- погода — Буде погода, на споді болото, а зверху вода. Буде сльота. Вітер дує, хоч не знає, що погоду він зміняє. Зміна вітру, зміна й погоди. Круки тому крячуть, бо зміну в погоді бачать. Господарське спостереження зміни погоди. Приповідки або українсько-народня філософія
- погода — Стан земної атмосфери у певному місці в певний час, окреслений набором метеорологічних елементів та явищ, тобто значеннями тиску, темп. і вологості повітря, видом опадів, величиною хмарності та ін. Універсальний словник-енциклопедія
- погода — жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди. Даремно надіятися на кого-, що-небудь, чекати чогось, залишаючись пасивним. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно.— Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. Фразеологічний словник української мови
- погода — НЕГО́ДА (погана погода з дощем, снігом, сильним вітром і т. ін.), НЕПОГО́ДА, НЕ́ГІДЬ заст., ПОГО́ДА діал., СКВИ́РА діал. Заснеш — і чуєш: торготить вікно. Здається, хтось підійде до дверей, проситиме негоду переждати (В. Словник синонімів української мови
- погода — ПОГО́ДА, и, ж. Стан атмосфери (хмарність, вологість, опади, температура повітря і т. ін.) у даному місці, в даний час. Еол, оставшись на господі, Зібрав всіх вітрів до двора, Велів поганій буть погоді… (Котл. Словник української мови в 11 томах
- погода — Пого́да, -ди ж. 1) Соглашеніе, мировая. Вх. Лем. 451. 2) Погода. Еол, оставшись на господі, зібрав всіх вітрів до двора, велів поганій буть погоді. Котл. Ен. 3) Хорошая, ясная погода. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Словник української мови Грінченка