погородити
ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що.
1. Поставити огорожі, тини, паркани.
– А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (І. Нечуй-Левицький).
2. Закінчити городити (у 1 знач.).
Козак старий – звали його Загайний – погородивши загородь [загороду], постановив вуллів [вуликів] чимало (Марко Вовчок).
3. Городити якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)