погородити
ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех.
1. Поставити огорожі, тини, паркани.
— А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (Н.-Лев., І, 1956, 176).
2. Закінчити городити (у 1 знач.).
Козак старий — звали його Загайний — погородивши загородь [загороду], постановив вуллів [вуликів] чимало (Вовчок, І, 1955, 381).
3. Городити якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)