погруддя
ПОГРУ́ДДЯ, я, с.
1. Скульптурне зображення верхньої частини людського тіла (по груди або по пояс); бюст.
Простінки межи завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Леся Українка);
[Вадим:] Я не для того в світі жив, щоб стати бронзовим погруддям. Я не хотів служити людям, але ж науці я служив? (О. Левада).
2. Верхня частина людського тіла до пояса.
Марфа позіхнула, натягла на оголене погруддя ковдру (А. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)