1. Словник української мови у 20 томах

погруддя

ПОГРУ́ДДЯ, я, с.

1. Скульптурне зображення верхньої частини людського тіла (по груди або по пояс); бюст.

Простінки межи завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Леся Українка);

[Вадим:] Я не для того в світі жив, щоб стати бронзовим погруддям. Я не хотів служити людям, але ж науці я служив? (О. Левада).

2. Верхня частина людського тіла до пояса.

Марфа позіхнула, натягла на оголене погруддя ковдру (А. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погруддя — погру́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. погруддя — [поугруд':а] -д':а, р. мн. -уд' Орфоепічний словник української мови
  3. погруддя — -я, с. 1》 Скульптурне зображення верхньої частини людського тіла (по груди або по пояс). 2》 Верхня частина людського тіла до пояса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погруддя — Погру́ддя, -ддя, -ддю, на -дді; -гру́ддя, -гру́дь і -гру́ддів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. погруддя — БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Словник синонімів української мови
  6. погруддя — ПОГРУ́ДДЯ, я, с. 1. Скульптурне зображення верхньої частини людського тіла (по груди або по пояс). Простінки межи завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах