погуркувати
ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок.
Гуркати не дуже сильно або час від часу.
На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (С. Чорнобривець);
// безос.
А здалеку погуркувало, мов там шумів дощ і небо розсікали блискавки під громові удари (П. Автомонов);
* Образно. Зовсім недалеко звідси війна вгризалася в мерзлу землю і погуркувала лінивою артилерійською пальбою! (А. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)