погуркувати

ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу.

На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (Чорн., Красиві люди, 1961, 35);

// безос.

А здалеку погуркувало, мов там шумів дощ і небо розсікали блискавки під громові удари (Автом., Так народж. зорі, 1960, 243);

*Образно. Зовсім недалеко звідси війна вгризалася в мерзлу землю і погуркувала лінивою артилерійською пальбою! (Хор., Незакінч. політ, 1960, 96).

Значення в інших словниках

1. погуркувати — погу́ркувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погуркувати — див. гриміти  Словник синонімів Вусика
3. погуркувати — -ую, -уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погуркувати — ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (С. Чорнобривець); // безос.  Словник української мови у 20 томах