погуркувати
ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу.
На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (Чорн., Красиві люди, 1961, 35);
// безос.
А здалеку погуркувало, мов там шумів дощ і небо розсікали блискавки під громові удари (Автом., Так народж. зорі, 1960, 243);
*Образно. Зовсім недалеко звідси війна вгризалася в мерзлу землю і погуркувала лінивою артилерійською пальбою! (Хор., Незакінч. політ, 1960, 96).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погуркувати — погу́ркувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- погуркувати — див. гриміти Словник синонімів Вусика
- погуркувати — -ую, -уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погуркувати — ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (С. Чорнобривець); // безос. Словник української мови у 20 томах