погуркування

ПОГУ́РКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. погу́ркувати і звуки, утворювані цією дією.

Вгорі зрідка ворушилися жилаві блискавки, але беззвучно, без погуркування (Гуц., Скупана.., 1965, 12).

Значення в інших словниках

1. погуркування — погу́ркування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. погуркування — -я, с. Дія за знач. погуркувати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погуркування — ПОГУ́РКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. погу́ркувати і звуки, утворювані цією дією. Вгорі зрідка ворушилися жилаві блискавки, але беззвучно, без погуркування (Є. Гуцало).  Словник української мови у 20 томах