податливий
ПОДА́ТЛИВИЙ, а, е.
1. Який легко, без опору піддається дії чого-небудь (про предмети).
– Як зовсім свіжий рушник, то ще твердий, .. а як уже вживаний, то м'який, податливий (Л. Мартович);
Тіло [в Софії] ще досить гнучке та пругке, по-гадючому звивисте та податливе (О. Гончар);
Семен Микитович зробив ще крок до кручі, з-під ніг посипався податливий пісок (О. Копиленко);
// Який легко піддається обробці.
Майстри тесали податливу деревину (А. Шиян).
2. Який легко піддається впливу (про людину); згідливий, поступливий.
Громада з увагою слухала слів свого бесідника, і молодіж, податлива на все нове та несподіване, готова вже була пристати на ту раду (І. Франко);
Леґіні підговорювали ґазду.., а що се була м'яка, податлива натура, то коли б не жінка, чого доброго, і пішов би з опришками, хоч і не маючи до їх ремесла жадної [жодної] охоти (Г. Хоткевич);
Там, де інший заперечував би, Федя був покірний і податливий (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)