податник

ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст.

Той, хто сплачує подать.

Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. податник — пода́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. податник — Пода́тник. Платник податків. Тому, що уряди податкові, а не начальники громадскі будуть стягати і екзекувати і від дідичів громадскі додатки, не можлива є жадна полекша для дідичів і иньших богатих податників в некористь громад (Товариш, 1908, 293) // пол. podatnik — платник податків.  Українська літературна мова на Буковині
3. податник — -а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (Мак., Вибр., 1954, 455).  Словник української мови в 11 томах