Українська літературна мова на Буковині

податник

Пода́тник. Платник податків. Тому, що уряди податкові, а не начальники громадскі будуть стягати і екзекувати і від дідичів громадскі додатки, не можлива є жадна полекша для дідичів і иньших богатих податників в некористь громад (Товариш, 1908, 293)

// пол. podatnik — платник податків.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. податник — пода́тник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. податник — -а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (О. Маковей).  Словник української мови у 20 томах
  4. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (Мак., Вибр., 1954, 455).  Словник української мови в 11 томах