подивляти
Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б., 1899, 35, 1); Я подивляю Вас, що Ви такі продуктивні, але Ви, мабуть, і більше часу на те маєте (Коб., Слова..., 270); Я подивляю Вас, що Ви у всіх Ваших заняттях і зворушеннях за суспільні справи маєте час і настрій займатися новелістикою (Коб., Листи, 134, 537)
// пол. podziwiać (kogoś, coś) — дивуватися (з когось, з чогось; кимось, чимсь).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.