подивляти
ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
1. перех. і неперех. Дивуватися.
Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб., III, 1956, 278);
Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять (Тич., II, 1947, 255).
2. перех. Розглядати.
Олена подивляла гарного коня (Коб., І, 1956, 102).
Словник української мови (СУМ-11)