1. Словник української мови в 11 томах

подивляти

ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.

1. перех. і неперех. Дивуватися.

Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб., III, 1956, 278);

Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять (Тич., II, 1947, 255).

2. перех. Розглядати.

Олена подивляла гарного коня (Коб., І, 1956, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подивляти — подивля́ти дієслово недоконаного виду дивуватися; розглядати діал. Орфографічний словник української мови
  2. подивляти — Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. подивляти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися. 2》 перех. Розглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. подивляти — подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. подивляти — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док. Словник синонімів української мови