подивитися

ПОДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. поди́вляться; док.

1. неперех. Спрямувати погляд у певному напрямку на кого-, що-небудь; глянути.

Подивився, як шага дав (Номис, 1864, № 3390);

— Усюди дзеркала, так і сяє, як море! Туди глянеш, — там тебе видно, сюди подивишся, — і там ти (Кв.-Осн., II, 1956, 287);

Їй дуже хочеться подивитись на його лице, а він не обертається (Н.-Лев., II, 1956, 245);

Він ніколи не подивиться вам ув очі, завсіди в землю або десь убік (Март., Тв., 1954, 211);

Василина встала, подивилась на матір, на Вербу [прізвище] і швидко пішла в хату (Корн., Калин. гай, 1950, 97);

// тільки без додатка. Розкрити, розплющити очі.

— Серце моє! доле моя! Розкрий карі очі! Подивися, усміхнися! (Шевч., І, 1963, 161);

// Зупинитися на кому-, чому-небудь, розкритися (про очі).

Бистро подивились очі матусі, зсунулось тіло, звісилась рука… (Тич., II, 1957, 98);

// Підглянути, заглянути туди, де є щось цікаве, приховане і т. ін.

— Куди ти, вівце дурна! — [кричав Кирилик] коли котра-небудь [сестра] хотіла подивитися у книжку, що він читає (Мирний, І, 1954, 152);

// Заглянути всередину чого-небудь.

Кажуть люди, що ліщина Уродила густо; А як в торбу подивлюся, Так у їй і пусто (Щог., Поезії, 1958, 133);

// Шукаючи кого-, що-небудь, оглянути якесь місце, заглянути кудись.

Подивилася [Одарочка]за ворітьми, заглянула у сарай, в конюшню.., гукала-кричала, — не обзивався Івась (Мирний, І, 1954, 252);

Подивись в «Зорі» [журналі] за цей рік, в якому числі патрет [портрет] Мачтета (Коцюб., III, 1956, 184);

— Слуги! Згубу розшукати! Прошу й вас, весільні гості, Подивитись там, на мості, Чи в гаю, де в’ється річка, Пошукати черевичка! (Рильський, Зим. записи, 1964, 80);

// Простежити на певній відстані або з певної віддалі за чим-небудь.

Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір’ячко на голові самички (Коцюб., І, 1955, 361);

Кортить ..подивитись у бінокль, чи грає скумбрія (Ю. Янов., II, 1958, 16).

◊ Во́вком подиви́тися див. вовк;

Одни́м о́ком подиви́тися див. о́ко¹;

Подиви́тися в ду́шу (се́рце) — постаратися зрозуміти чиї-небудь почуття, переживання, думки і т. ін., розібратися в тому, що тривожить, переповнює когось.

Кожному вільно, що хоче казати й думати… Тільки не кожному дано знати… Заглянути в чужу душу, зрозуміти, що там і до чого, подивитись у чуже серце… (Мирний, І, 1949, 275);

Подиви́тися в зу́би кому — поставитися до кого-небудь поблажливо; дати поблажку комусь.

Вони [у поліції] і чорту не подивляться у зуби, знаємо їх! (Кв.-Осн., II, 1956, 241);

Подиви́тися впере́д див. впере́д.

2. неперех. Особисто простежити, самому упевнитися в чому-небудь.

[Любов:] Сей [Милевський] і прийшов умисне, щоб подивитись, як видержу роль (Л. Укр., II, 1951, 76);

— Я піду навідаюсь до млина, подивлюся, що воно там робиться (Цюпа, Назустріч.., 1958, 77);

// Встановити що-небудь, помітити, побачити.

Маруся зирк у вікно, аж Василь уже і йде; зараз вибігла, буцім боронити його від собаки, а більше за тим, щоб подививсь, що на ній червона скиндячка (Кв.-Осн., II, 1956, 55).

Як (коли́) подивлю́ся [на те́бе, на вас і т. ін.], у знач. вставн. речення — як можна зробити висновок; певно.

— Хороший ти й парняга, як подивлюсь я на тебе! (Головко, II, 1957, 165);

— Моя [дівчина] цілі вечори мовчить, хоч би тобі слово, чекає, що я скажу.. В тебе ж [Дмитре], коли подивлюсь, любов легше йде… (Стельмах, II, 1962, 354).

3. неперех., на кого — що і без додатка, перен. Придивитися до кого-, чого-небудь.

Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184);

// Вивчити, дослідити що-небудь.

— А подай-но сюди задачу, подивимось, що се за звір (Коцюб., II, 1955, 369);

Ми краще виберемо раніш сосни для мачт [щогл], а потім уже подивимося, як їх припасовувати (Ю. Янов., II, 1958, 126);

// Подумати, розміркувати.

Воно гривня — не що гроші, От як подивиться, Та все ж гроші, ще й хороші, Є чим похвалиться! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 172);

— Як здумаю, який ти маленький був, так наче це діялося вчора, а як подивлюся, що ти вже червоний командир, то, либонь, і не вчора, а таки давненько (Тют., Вир, 1964, 213);

// Переконатися на фактах, упевнитися в чому-небудь, особисто перевірити щось.

— Я тепер не маю часу, А то ми б ще подивились, Хто кого скоріш вполює (Л. Укр., І, 1951, 366);

Гей, життя, ставай, тремти! Дай я з тебе посміюся. Хто сміліший: я чи ти — Подивлюся, подивлюся (Тич., І, 1957, 3);

// наказ. сп. подиви́сь, подиві́ться. Уживається з метою зосередження, загострення чиєїсь уваги на кому-, чому-небудь.

А подивіться, з яким теплим, сердечним почуттям, з якою любов’ю малює він [І. Франко] дітей (Коцюб., III, 1956, 39);

— Гордощі вас заїли, от що ..Ви подивіться на мене. Ось я справник. Гордості в мене ні на шеляг нема. А вже кому б, здається… (Довж, І, 1958, 423).

4. неперех. Звернути увагу на кого-, що-небудь.

Сам [пан] і їсти їй приносить, І просить, благає, Щоб на його подивилась, Щоб утерла очі… (Шевч., II, 1963, 117);

// Перев. із запереч. част. не:

а) не виявити зацікавлення ким-, чим-небудь, інтересу до когось, чогось.

[Кіндрат Антонович:] Був би я безштанько, а ви, як і тепер, дияконським сином, ви б зроду-віку і не подивились на нашу Олесю (Кроп., II, 1958, 256);

Невже вона така нікудишня, що на неї й хорунжий не подивиться? (Добр., Очак. розмир, 1965, 185);

б) (перен.) не зважити на кого-, що-небудь, не взяти до уваги когось, щось.

Приїхали старости й жених аж з хуторів; та не подивились ні на закон, і ні на що, бо чоловік кріпко хороший, і рушники ранком подавали, далі звінчали (Кв.-Осн., II, 1956, 51);

Принципіальна дівчина, не подивилася на дружбу — нарисувала [Петю] (Ковінька, Кутя.., 1960, 68).

5. неперех., на що і без додатка, перен. Сприйняти щось, поставитися до чого-небудь певним чином.

[Річард:] Забудь на час, що ти вже став святим, і подивись на неї [на статую] давнім оком (Л. Укр., III, 1952, 52);

— Пане Ауер!.. У мене просьба до вас. Не знаю, як ви подивитесь (Хижняк, Тамара, 1959, 87).

6. неперех. і перех. Оглянути, розглянути що-небудь з метою ознайомлення.

Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину (Коцюб., III, 1956, 364);

Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться (Гл., Вибр., 1951, 65);

Подзвонили вранці, Що приїдуть у село два американці, Два якихось діячі у поважній ролі — Подивитись на артіль, побувати в полі (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 66);

// у що. Поглянути на себе (у дзеркало і т. ін.).

Подивись у воду на свою уроду (Номис, 1864, № 8497);

Кімнатки низенькі, похилі.., і дзеркальце висить, — хоч там таке, що як подивитись у його, то й себе не пізнаєш (Вовчок, І, 1955, 15);

// Проглянувши, ознайомитися з чим-небудь, із змістом чогось.

Витягла [баба].. усі свої грамоти й документи й показує князеві. Той подививсь, подививсь: — Ваша правда, — каже, — правильні документи (Хотк., І, 1966, 99);

Черниш мав змогу подивитися нові Ференцові альбоми (Гончар, III, 1959, 267);

// Побувати на виставі, кінофільмі і т. ін.

Подививсь я на «Долю», драму Стеценка (Мирний, V, 1955, 344);

Сашко.. весело критикує назву фільму: — Ще подивимось одну любов. «Любов у вересні», «Любов у березні» — це вже було… (Гончар, Тронка, 1963, 45);

// Оглянути кого-, що-небудь з метою перевірки, встановлення чогось.

— Що ж казав вам доктор? — Та нічого! Подивився.., Записав лікарство [ліки] та й поїхав (Фр., XIII, 1954, 333);

— Мені саме головне, щоб Дмитро коні оглянув, — він у них лучче доктора розбирається. — Як має час, хай подивиться (Стельмах, II, 1962, 365);

// розм. Пересвідчитися в наявності кого-, чого-небудь.

— Піти лишень покурити.. та подивитися на віз… (Мирний, І, 1949, 278).

7. неперех., тільки 1 ос., перен., розм. Подумати, перевірити, перш ніж зважитися на що-небудь.

— Чіпко!.. — молила вона.. — Покинь [розбишацьке життя].. — Побачу, Галю.. Подивлюся… (Мирний, І, 1949, 344).

8. неперех., наказ. сп. подиви́сь, подиві́ться, у знач. вигука. Виражає подив, докір, обурення.

[Фаон:] Ні, ти подивись. Я заздрий вже на бога Аполлона (Л. Укр., III, 1952, 723);

— Ви тільки подивіться, — вражено мовила стара Дейнега. — Воно так перелякалось, що навіть не плаче (Гуц., Передчуття.., 1971, 156).

9. неперех. Дивитися на кого-, що-небудь якийсь час.

Із часу до часу прочиняються двері.. й сам піп старий уступить; подивиться — постоїть, і, як увійшов, так нечутно і вийде (Вовчок, VI, 1956, 221).