подивляти

подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подивляти — подивля́ти дієслово недоконаного виду дивуватися; розглядати діал. Орфографічний словник української мови
  2. подивляти — Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. подивляти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися. 2》 перех. Розглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (М. Словник української мови у 20 томах
  5. подивляти — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  6. подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах