подивляти
Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б., 1899, 35, 1); Я подивляю Вас, що Ви такі продуктивні, але Ви, мабуть, і більше часу на те маєте (Коб., Слова..., 270); Я подивляю Вас, що Ви у всіх Ваших заняттях і зворушеннях за суспільні справи маєте час і настрій займатися новелістикою (Коб., Листи, 134, 537)
// пол. podziwiać (kogoś, coś) — дивуватися (з когось, з чогось; кимось, чимсь).
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подивляти — подивля́ти дієслово недоконаного виду дивуватися; розглядати діал. Орфографічний словник української мови
- подивляти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися. 2》 перех. Розглядати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (М. Словник української мови у 20 томах
- подивляти — подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- подивляти — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док. Словник синонімів української мови
- подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах