1. Українська літературна мова на Буковині

податник

Пода́тник. Платник податків. Тому, що уряди податкові, а не начальники громадскі будуть стягати і екзекувати і від дідичів громадскі додатки, не можлива є жадна полекша для дідичів і иньших богатих податників в некористь громад (Товариш, 1908, 293)

// пол. podatnik — платник податків.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. податник — пода́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. податник — -а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (О. Маковей). Словник української мови у 20 томах
  4. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (Мак., Вибр., 1954, 455). Словник української мови в 11 томах