податник

Значення в інших словниках

1. податник — пода́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. податник — Пода́тник. Платник податків. Тому, що уряди податкові, а не начальники громадскі будуть стягати і екзекувати і від дідичів громадскі додатки, не можлива є жадна полекша для дідичів і иньших богатих податників в некористь громад (Товариш, 1908, 293) // пол. podatnik — платник податків. Українська літературна мова на Буковині
3. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (О. Маковей). Словник української мови у 20 томах
4. податник — ПОДА́ТНИК, а, ч., розм., заст. Той, хто сплачує подать. Ти міністрам говори, як податники бідують, говори, як до гори, мов оглухли і не чують (Мак., Вибр., 1954, 455). Словник української мови в 11 томах