податок

пода́ток

-тку, ч.

Встановлюваний державою обов'язковий збір із фізичних та юридичних осіб (населення, підприємств, організацій і т. ін.) в державні та місцеві бюджети.

Адвалорний податок — платежі на основі фіксованої відсоткової ставки з вартості товару.

Біржовий податок — а) федеральний податок на біржовий оборот; б) місцевий податок з угод, що здійснюються на біржі.

Гербовий податок — податок на документи, за допомогою яких оформлюють різні ділові операції.

Державні податки — прямі податки, що стягуються в залежності від оподатковуваного доходу даної особи з урахування наданих їй пільг.

Зрівняльний податок — податок, що його стягують з метою вирівнювання доходів, виплат за різними видами цінних паперів.

Квартирний податок — податок, що його стягують місцеві органи влади з квартиронаймачів.

Корпораційний податок — податок на прибуток юридичних осіб, що стягується на основі податкової декларації в країнах з ринковою економікою.

Маргінальний податок — збільшення прибуткового податку, податок з додаткового доходу, який перевищує певний рівень.

Місцеві податки — податки і збори, ставки яких встановлюються представницькими органами державної влади, а податкові суми надходять до доходів місцевих органів державної влади і витрачаються ними.

Натуральний податок — податок, що його стягує держава продуктами сільськогосподарського виробництва.

Непрямий податок — податок на товари та послуги, що його встановлюють у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Номінальні податки — величина податків, що повинні стягуватися згідно із встановленим законом видом податків і ставок оподаткування.

Податок з обороту — податок, що його стягують у вигляді процента від вартості (ціни) товарів, що вилучається до державного бюджету при торговій реалізації цих товарів.

Податок на власність — податок на нерухомість і наявну майнову власність, що його сплачують як муніципальний податок у розмірі, пропорційному оцінці об'єкта власності.

Податок на додану вартість (ПДВ) — форма вилучення в бюджет частини додаткової вартості, яка створюється на усіх стадіях виробництва і визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт та послуг та вартістю матеріальних витрат, віднесених на витрати виробництва та обігу.

Податок на доходи від грошових капіталів — вид податку, який може стягуватися з дивідендів, процентів, що їх отримують від акцій та облігацій, процентів із банківських вкладів, виграшів по позикам.

Податок на доходи фізичних осіб — податок, що стягується із суми сукупного доходу громадян у грошовому вираженні за минулий рік.

Податок на надприбуток корпорацій — додатковий податок на прибуток, величина якого набагато перевищує встановлені норми прибутку.

Податок на нерозподілений прибуток — податок, що стягується з нерозподіленої на дивіденди частини прибутку акціонерних компаній, страхових товариств, банків та ін. організацій-платників податків, які виплачують дивіденди.

Податок на прибуток — основний прямий податок, що його сплачують юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також філіали та ін. аналогічні підрозділи підприємств за умови, що вони мають окремий баланс та розрахунковий рахунок.

Податок на приріст капіталу — податок на доходи фізичних і юридичних осіб, що отримується від майнових угод у вигляді продажу, дарування, обміну майна, надання його у користування іншим особам.

Податок на продаж — податок, що його встановлюють у процентах до продажної вартості товарів та послуг.

Податок на фрахт — податок, який стягується з фрахту, що його судовласник отримує при вивезенні з країни експортних вантажів.

Подохідний (прибутковий) податок — основний вид прямих податків, який виплачується з доходів фізичних та юридичних осіб.

Прихований податок — податок, що його безпосередньо не виплачує споживач, але який внесено у встановлену для нього ціну.

Прогресивні податки — податки, ставка яких збільшується ступінчасто за зростання величини оподатковуваного доходу.

Промисловий податок — оподаткування підприємств, які займаються дрібним місцевим промислом в межах країни.

Пропорційні податки — податки з незмінною ставкою, що не залежить від обсягу оподатковуваного доходу.

Професійний податок — вид прямого податку, що його щорічно стягують місцеві органи влади з усіх видів підприємницької діяльності.

Прямий податок — податок, що його безпосередньо стягують з доходів або майна платника податків.

Реальні податки — прямі податки, що їх стягують з окремих видів майна.

Регресивні податки — податки, ставка яких зменшується зі зростанням величини оподатковуваного доходу.

Цільові податки — податки, що стягуються цільовим призначенням на певні потреби.