подивляти

подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська)

Значення в інших словниках

1. подивляти — подивля́ти дієслово недоконаного виду дивуватися; розглядати діал.  Орфографічний словник української мови
2. подивляти — Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. подивляти — -яю, -яєш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися. 2》 перех. Розглядати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (М.  Словник української мови у 20 томах
5. подивляти — ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
6. подивляти — ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах