подивляти —
Подивля́ти (кого?, що?). Дивуватися (з кого?, з чого?; ким?, чим?). Але подивляти треба ту їх цинічну безличність в юдженю Росиї против нас (Б., 1895, 16, 2); Лавра подивляла поступи своєї дочки (Б.
Українська літературна мова на Буковині
подивляти —
-яю, -яєш, недок., діал. 1》 перех. і неперех. Дивуватися. 2》 перех. Розглядати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
подивляти —
ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. кого, що і без прям. дод. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (М.
Словник української мови у 20 томах
подивляти —
подивля́ти захоплюватися (ср, ст): Ця... пані, певно, подивляє освітлений квітник. Я зараз її пошукаю (Ярославська); Маґістер подивляв лице Анночки – там навіть немає що подивляти! – а думав про те, які має ноги (Ярославська)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
подивляти —
ДИВУВА́ТИСЯ (бути в стані здивування), ВРАЖА́ТИСЯ, ЧУДУВА́ТИСЯ, ДИВУВА́ТИ розм., ДИ́ВОМ ДИВУВА́ТИСЯ розм., ЧУ́ДОМ ЧУДУВА́ТИСЯ розм., ЧУДУВА́ТИ розм., ПОДИВЛЯ́ТИ розм., ЗУМІВА́ТИСЯ діал., ЧУДИ́ТИСЯ заст. — Док.
Словник синонімів української мови
подивляти —
ПОДИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. 1. перех. і неперех. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах