подбати
ПОДБА́ТИ, а́ю, а́єш.
Док. до дба́ти 1, 3.
Подбай живим про те, щоб було чим добрим тебе мертвого спом'янути! (прислів'я);
Ви також повинні подбати кождий за себе (І. Франко);
А дочки, які, здається, мусили б найперше про нього подбати, ніби й не помічають, що батько валиться з ніг (О. Гончар);
– Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть... Як хочеш їсти – пий воду. – Один розкошує, а другий... (М. Коцюбинський);
Саме час подбати для дітей, щоб гордилися вони, пишалися б майбутнім своєї країни (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)