подаяння
ПОДАЯ́ННЯ, я, с.
1. Пожертвування жебракові, біднякові; милостиня.
Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечима, немов камінне жорно. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (М. Стельмах).
2. Внесок на користь якоїсь особи або установи (звичайно з доброчинною метою).
Тепер для попа головний клопіт – як більше висмоктати з громади прибутків. Отець Орест Солонинка, засвоївши цю премудрість, здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Ю. Мельничук).
3. Те саме, що пода́чка.
Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)