подаяння
ПОДАЯ́ННЯ, я, с.
1. Пожертвування жебракові, біднякові; милостиня.
Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечима, немов камінне жорно. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (М. Стельмах).
2. Внесок на користь якоїсь особи або установи (звичайно з доброчинною метою).
Тепер для попа головний клопіт – як більше висмоктати з громади прибутків. Отець Орест Солонинка, засвоївши цю премудрість, здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Ю. Мельничук).
3. Те саме, що пода́чка.
Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- подаяння — подая́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- подаяння — -я, с. 1》 Пожертвування жебракові, біднякові; милостиня. 2》 Внесок на користь якоїсь особи або установи (звичайно з благодійною метою). 3》 Те саме, що подачка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подаяння — МИ́ЛОСТИНЯ (пожертвування жебракові, біднякові), ПОДАЯ́ННЯ, МИ́ЛОСТИНА заст., ПРОСТИ́БІ (ПРОСТИ́БІГ) діал. — Я старець Божий, ясновельможний князю! Прошу милостині, Христа ради (І. Словник синонімів української мови
- подаяння — ПОДАЯ́ННЯ, я, с. 1. Пожертвування жебракові, біднякові; милостиня. Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечима, немов камінне жорно. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Стельмах, І, 1962, 290). Словник української мови в 11 томах