1. Словник української мови у 20 томах

подачка

ПОДА́ЧКА, и, ж.

перен., перев. зневажл. Те невелике, мізерне, що дають, жертвують кому-небудь з жалю або з ласки, з милості.

Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (з навч. літ.);

// Їжа, кинута собаці або іншій тварині.

Собака на льоту вхопив подачку;

* У порівн. Давати платню, немов якусь подачку.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подачка — пода́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. подачка — -и, ж. 1》 Їжа, кинута собаці або іншій тварині. 2》 перен. Те, що дають, жертвують кому-небудь із жалю або з ласки, з милості; пожертвування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подачка — Платня Словник застарілих та маловживаних слів
  4. подачка — ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст. Словник синонімів української мови
  5. подачка — ПОДА́ЧКА, и, ж. 1. Їжа, кинута собаці або іншій тварині. Собака на льоту вхопив подачку. 2. перен. Те, що дають, жертвують кому-небудь з жалю або з ласки, з милості; пожертвування. Словник української мови в 11 томах