подачка
ПОДА́ЧКА, и, ж.
перен., перев. зневажл. Те невелике, мізерне, що дають, жертвують кому-небудь з жалю або з ласки, з милості.
Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (з навч. літ.);
// Їжа, кинута собаці або іншій тварині.
Собака на льоту вхопив подачку;
* У порівн. Давати платню, немов якусь подачку.
Словник української мови (СУМ-20)