подачка
ПОДА́ЧКА, и, ж.
1. Їжа, кинута собаці або іншій тварині.
Собака на льоту вхопив подачку.
2. перен. Те, що дають, жертвують кому-небудь з жалю або з ласки, з милості; пожертвування.
Дуже часто буває, що фабрикант намагається всіма силами одурити робітників, виставити себе їх благодійником, прикрити свою експлуатацію робітників якоюсь пустою подачкою.. (Ленін, 4, 1969, 282);
Охороною феодальних привілеїв і подачками царський уряд перетворював місцевих феодалів на своїх вірних слуг (Іст. СРСР, II, 1957, 276);
*У порівн. ..робітники повинні просити у хазяїна допомоги, немов подачки (Ленін, 2, 1969, 51).
Словник української мови (СУМ-11)