подейкувати

ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., що і без прям. дод., розм.

Час від часу, подекуди говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; переказувати чутки, поголоски і т. ін.

Ну, що подейкують про його (Сл. Б. Грінченка);

– Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Ю. Смолич);

Фабричні та вантажники з пристані подейкували, що сходка матиме для заробітчан неабияке значення (О. Гончар);

– Зазнався мій батько, як подейкують люди, чи це наклеп? (В. Минко);

Подейкують, ніби бригадир Іван Косило хотів покепкувати з механізатора Івана Моторенка (Остап Вишня);

Подейкували про можливий прихід військ Наливайка (Іван Ле);

// поде́йкувано, безос. пред. Хтось казав, розповідав що-небудь, про когось, щось.

Колись на Яхрема скрізь подейкувано, що він крадене передержує (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. подейкувати — поде́йкувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подейкувати — (прв. неос.) ГОВОРИТИ, казати, гомоніти, ПАЩЕКУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. подейкувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
4. подейкувати — -ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подейкувати — РОЗПОВІДА́ТИ (передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо), ОПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ГОВОРИ́ТИ, ПОВІДОМЛЯ́ТИ, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ), ПРОМОВЛЯ́ТИ, ВИКЛАДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. подейкувати — ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін. Ну, що подейкують про його (Сл. Гр.); — Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах
7. подейкувати — Подейкувати, -кую, -єш гл. Поговаривать. ЕЗ. V. 21. Ну, що подейкують про його. Борз. у. Люде подейкують, що подушного не буде. Валк. у. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Кобел.  Словник української мови Грінченка