подейкувати

Подейкувати, -кую, -єш

гл. Поговаривать. ЕЗ. V. 21. Ну, що подейкують про його. Борз. у. Люде подейкують, що подушного не буде. Валк. у. Чи сватають тебе, дівко? — Ні, не сватають, а тільки подейкують. Кобел. у. Подейкували на Бульбу, що він ніби то украв, аж воно виявилось потім, що аж он хто. Волч. у.

Значення в інших словниках

1. подейкувати — поде́йкувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. подейкувати — (прв. неос.) ГОВОРИТИ, казати, гомоніти, ПАЩЕКУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. подейкувати — див. говорити  Словник синонімів Вусика
4. подейкувати — -ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. подейкувати — ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., що і без прям. дод., розм. Час від часу, подекуди говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; переказувати чутки, поголоски і т. ін. Ну, що подейкують про його (Сл. Б. Грінченка); – Що ж там подейкують на базарі?...  Словник української мови у 20 томах
6. подейкувати — РОЗПОВІДА́ТИ (передавати усно щось про кого-, що-небудь, передавати словами бачене, пережите тощо), ОПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ГОВОРИ́ТИ, ПОВІДОМЛЯ́ТИ, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ), ПРОМОВЛЯ́ТИ, ВИКЛАДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. подейкувати — ПОДЕ́ЙКУВАТИ, ують, недок., перех. і неперех., розм. Говорити, розповідати що-небудь про когось, щось; передавати чутки, поголоски і т. ін. Ну, що подейкують про його (Сл. Гр.); — Що ж там подейкують на базарі? Які там новини? (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах