подекуди
ПОДЕ́КУДИ, присл.
1. У деяких місцях, місцями; де-не-де.
На горі між буком чорніє подекуди сосна (М. Коцюбинський);
Подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці (С. Васильченко);
Стіл був покритий шматком червоної матерії.., подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко).
2. Іноді, часом.
Балабуха вкидав подекуди слівце та все поглядав на Онисю (І. Нечуй-Левицький);
Звикши до того, що її всі вважають за рівню, вона вже подекуди намагалася верховодити і навіть коверзувати (М. Стельмах).
3. рідко. Якоюсь мірою; частково.
Білий монастир лиснів на чорному фоні, ніби пляма, і в своїх неясних тінях і сутінках був схожий на якийсь фантастичний стародавній замок, подекуди розвалений (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)