подекуди
ПОДЕ́КУДИ, присл.
1. У деяких місцях, місцями; де-не-де.
На горі між буком чорніє подекуди сосна (Коцюб., III, 1956, 139);
Подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці (Вас., І, 1959, 130);
Стіл був покритий шматком червоної матерії.., подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Дмит., Наречена, 1959, 172).
2. Іноді, часом.
Балабуха вкидав подекуди слівце та все поглядав на Онисю (Н.-Лев., III, 1956, 18);
Звикши до того, що її всі вважають за рівню, вона вже подекуди намагалася верховодити і навіть коверзувати (Стельмах, І, 1962, 154).
3. рідко. Якоюсь мірою; частково.
У якомусь глухому сільці колишній червоноармієць влаштував радіо, на подив, а подекуди й острах своїх односельців (Кулик, Записки консула, 1958, 62).
Словник української мови (СУМ-11)