подивуватися
ПОДИВУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Те саме, що здивува́тися.
[Товкач:] Хоч то ніби великий пан – пан шпектор [інспектор]! – ну, але він чень бідному навчителеві у селі в горах не подивується (І. Франко);
// Висловити свій подив, здивування.
Один раз по дорозі, забувшися, навіть уголос подивувався [Артем]. – Що ж це вони косять сьогодні? (А. Головко).
2. Дивуватися якийсь час.
Подивувалися, потовкували [потолкували родичі], .. що як-то Олексій, такий багатий, одним-одну дочку та віддає за свого батрака (Г. Квітка-Основ'яненко);
// на що. Дивуватися, дивлячись на що-небудь якийсь час.
Дивні дива відкриває їм [дітям] степ. Зупинившись, постоять над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам'яну бабу на скіфській могилі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)