подимний

ПОДИ́МНИЙ, а, е, іст.

Пов'язаний з розподілом і сплатою податі, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві.

Протягом XVII ст. на Україні у вжитку були не лише реєстри (квити) населення, що платило податок згідно з подимним універсалом 1629 р., а й старі поборові реєстри, населення, яке платило податки згідно з поборовим універсалом 1578 р (з наук. літ.);

// у знач. ім. поди́мне, ного, с. У стародавній Русі та феодальній Україні – така подать; димове́, поди́мщина.

Хоч реєстр [Київського воєводства] 1628 р. укладався до сеймової ухвали про подимне, основною податною одиницею в ньому фігурує .. дим (з наук. літ.);

Взяли [латинці] подимне од дворів (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. подимний — поди́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подимний — -а, -е, іст. Пов'язаний з розподілом і сплатою податі, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подимний — ПОДИ́МНЕ (у давній Русі та феодальній Україні — подать, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві), ДИМОВЕ́, ДИМ, ПОДИ́МЩИНА. (Петро:) Весною загадали (гайдуки) платить подимне (І.  Словник синонімів української мови
4. подимний — ПОДИ́МНИЙ, а, е, іст. Пов’язаний з розподілом і сплатою податі, яку нараховували залежно від кількості печей і димарів у господарстві. Протягом XVII ст.  Словник української мови в 11 томах